Батьківські збори (7-8 кл.)

Тема: «Як зробити життя підлітка кращим»

Мета:

1. інформувати батьків про те, що виховання дітей зводиться до доброго прикладу.
2. підвищення в батьків смаку до виховання дітей та радісного їх життя.

Ведучі зборів:

1. директор;
2. делегати від учнівських колективів 7-8 класів, як учасники виховного процесу;
3. класні керівники 7-8 класів, як провідники та автори виховних ідей трикутника: учні – батьки – громадськість.

Тривалість зборів: 45 хв.

План ведення зборів

1. Директор: Психологія підліткового віку.
2. Класні керівники: Причини, за яких дорослі найчастіше «втрачають» своїх дітей.
3. Делегація від учнівських колективів (7-8 кл.): Правила для батьків, розроблені учнями 7-8-х кл.
4. Класні керівники 7 кл.: Рейтинг сімейних цінностей учнів 7-8 кл.
5. Директор: Як зробити життя дітей кращим, і щоб діти стали найкращими друзями.
6. Загальний висновок: У вихованні спирайтеся на позитивне: добрі справи, теплий погляд, добре слово – і дитина обов’язково стане кращою.

1. Директор: – Шановні батьки! Підлітковий вік – особливий віковий період кожної дитини. Ця особливість полягає в новому ставленні до життя, оточуючих, навколишнього середовища. Власне, це й сприймається дорослими, як щось зовсім чуже. Їм важко зрозуміти окремі вчинки підлітка, які іноді здаються зухвалими, нахабними і навіть жорстокими. Так, в одній родині після досить серйозного «з’ясування стосунків» підліток почав чіпляти на двері своєї кімнати табличку з написом «Прохання не турбувати», вимагаючи від домашніх дотримуватися «територіального суверенітету».

В іншій родині два брати-підлітки «пішли» ще далі: вони врізали у двері своєї кімнати окремий замок. Виявляється, підліткам мало просто позначити кордони своєї «держави» – вони ще й намагаються іноді обнести їх колючим дротом. Недаремно «колючий» юнацький вік іноді називають віком революціонера, бунтаря.

Але особливо символічним здається інший приклад: юнак придумав прапор власної «держави», після того запропонував батькам почати переговори. Так виник особливий договір: про визнання один одного, про незалежність і суверенітет, про мирне співіснування і навіть про дружбу і співробітництво. Мудрі батьки підтримали сімейні новації і незабаром більшість конфліктів припинилися. При виникненні нових протиріч одній із сторін досить було послатися на відповідний пункт договору, і проблеми вирішувалися. Дійсно, спілкування з підлітком потребує від дорослого неабиякої витримки, стриманості, мудрості, тактовності. Адже драматичні ситуації, конфлікти і сварки починають здавалося б, на порожньому місці, без будь-яких серйозних причин.

Досліджуючи проблеми родинних стосунків, психологи обґрунтовують декілька варіантів «колючої» поведінки підлітків:

• випробування накопиченого арсеналу зброї, засобів впливу на дорослих для досягнення власних цілей;
• перевірка ефективності різних видів спілкування з батьками, визначення умов подальшого життя з ними;
• перевірка доцільності тих чи інших аспектів власної поведінки.

І все ж , у більшості випадків за «колючками» підлітка нічого жахливого не ховається. Найчастіше – це енергія, що б’є через край, прагнення юності до самоствердження, надлишок емоцій та недостатній арсенал виразних засобів.

Тому ми радимо Вам, шановні батьки, бути мудрішими, а не відповідати на «колючки» дітей дорослими «колючками»: останні, між іншим, травмують сильніше. Саме тут «коса може найти на камінь».

Наші класні керівники найчастіше стикаються з різноманітними «протиріччями» між батьками і дітьми. Вони часто бачать сумний погляд, відсутність радості, часом сльози в очах дітей . Вивчаючи проблемні ситуації у відносинах родин з дітьми вчителі виділили декілька причин, за яких дорослі найчастіше «втрачають» своїх дітей.

         Тому слово надається класному керівнику 8 класу.

2. Класний керівник 8 класу: — Шановні батьки! Чому виникають проблеми в сім’ях, через що страждають діти? В значній мірі і через прагматизм. Всі стали прагматиками. Розучилися вірити та любити. Батько вже не батько, а ділова людина в сім’ї. Він не любить, а вирішує проблеми. Він живе із дітьми, але не переживає разом з ними. Він не виховує, а приймає рішення. Вірю, що ми замислимось над цим і будемо повертати в сім’ю радість спілкування, щастя гарних дійств.

Отож, які на наш погляд головні причини батьківських прорахунків у вихованні дітей:

• батьки не вміють, не бажають, не хочуть розуміти і чути своїх дітей;
• нерідко дорослі самі створюють у родині атмосферу страху, що не сприяє порозумінню. В результаті дивуються: «Звідки з’явився чужий?» Однак дітям ще страшніше: «Близькі, виявляється, теж можуть бути чужими»
• дорослі часто не мають ясного курсу, чітких цілей виховання, що призводить до вимушеної, реактивної реакції на події, що відбуваються;
• зміна спокійного тону на агресивний у спілкуванні з юними, поява взаємних образ, докорів створюють передумови для втрати віри в ту єдину, найбільшу мудрість, яку їм можуть передати найрідніші люди – батьки.

Директор: – Отож, досвід свідчить, що єдиний правильний спосіб поведінки батьків – перестати жахатися підліткового віку і радіти тому, що в родині з’явилася майже доросла, визнана ними дитина. Тоді власні діти стануть Вам найкращими друзями, а протиріччя, що виникають, сприятимуть взаємному розвитку.

Однак, ми зараз слухаємо тільки себе, а тих, про кого йдеться мова в залі немає. Напевно, нам хочеться почути і їх думку щодо того, чого ж вони від нас хочуть і чекають, щоб між двома діловими країнами – батьків і дітей – була любов і злагода. Запрошуємо в залу делегацію учнів 7-8-х класів, які на засіданні учнівського самоврядування розробили власні правила для батьків.

3. Делегація учнівського самоврядування:

– Дорогі наші батьки, шановні вчителі! Ми уповноважені з любов’ю і повагою до Вас донести наші правила для батьків. Хочемо, щоб Ви зрозуміли, що це не ультиматум, а наші роздуми. Пам’ятайте, що якщо деякі пункти з наших правил не зможете одразу виконати, ми все одно будемо Вас любити. Отож, правила для батьків, розроблені учнями 7-8-х класів:

1. довіряти дитині.
2. не втручатися в особисте життя дитини без її згоди;
3. не віддавати перевагу якійсь одній дитині;
4. не ставити в приклад чужу дитину;
5. надавати дітям право проводити вільний час на власний розсуд;
6. прислухатися до думки дитини;
7. не сварити з будь-якого приводу;
8. зменшити кількість обмежень;
9. не ходити до школи та не дивитися щоденник;
10. не ставитися до дитини, як до речі.

     Щоб наші правила для вас не були односторонні, ми розробили і Правила для дітей:

1. поважати думку батьків, прислухатися до їхніх порад;
2. казати правду не боячись батьків;
3. повністю контролювати свої дії;
4. робити те, що подобається, але в межах безпечності та культури.

     Наших правил менше ніж Ваших лише тому, що ми обіцяємо допомагати виконувати Ваші Правила. Дякуємо за увагу!

Директор: – Окрім цього, наші учні 7-8-х класів взяли участь в складанні рейтингу сімейних цінностей. Дослідженням цього займалися класні керівники 7-х класів.

4. Класний керівник 7 класу: — Виявляється, що саме діти найчастіше не вписуються в реєстр невідкладних справ батьків. Треба знайти час, щоб вислухати різні дитячі розповіді про її справи, переживання та враження, відповісти на численні «чому». Саме із таких ситуацій, як із цеглин будівля, формуються не лише знання, а й почуття поваги, родинності. Наші учні 7-8-х кл. уже добре розуміють, що таке сім’я, родина, що характерне для їх благополуччя. Разом з ними ми склали рейтинг сімейних цінностей, це:

1. любов;
2. взаємоповага;
3. турбота;
4. доброта;
5. почуття гумору;
6. право вибору;
7. довіра;
8. дружба;
9. злагода;
10. відвертість.

      Приємно, що ці цінності діти подавали з наявності у власних сімях.

Директор: – Щоб виникало менше конфліктів між батьками і дітьми, щоб зробити життя дітей кращим ми повинні багато знати і робити для цього нескладні, можливо й, на перший погляд, непомітні речі. М.Остроградський говорив: «Виховувати – не означає говорити дітям добрі слова, навчати та направляти їх, а, насамперед, самому жити по-людськи. Хто хоче виконати свій обов’язок стосовно дітей, той повинен почати виховання з самого себе». А.Л.Толстой писав: «Все моральне виховання зволиться до доброго прикладу. Живіть добре, або хоча б намагайтеся жити добре, і ви у міру вашого успіху в доброму житті добре виховаєте дітей».

У кожного з нас, навіть якщо ми про це не знаємо, живе в голові образ ідеальної дитини, і ми непомітно для себе намагаємося підвести реальну дитину під цей образ. Якщо дитина хоч трохи відхилилася від образу, ми одразу починаємо реагувати. А якщо ні? Тоді спимо. Потрібно відмовитися від думки, що в нас має бути ідеальна дитина. Приймаємо її такою, якою вона є, і дитина з кожним днем буде все краще й краще.

Література:

1) Науково-популярний журнал про батьків № 1-98, 56 стор. «Соціс», Київ.

2) Журнал науково-популярних діалогів про освіту «Діхі» Київ – 2001. 98 стор. РВЦ Київського палацу дітей та юнацтва.

3) «Моя дитина» І.Ю.Леватова-Дянецьк, ТОВ «Глорія Грейд», 2011, – 320 стор.