ПОГЛЯД  НА  ПІДГОТОВКУ ШКОЛИ ДО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ

В школах канікули. Вчителі у відпустках. Слава Богу, відпускні і зарплати виплатили вчасно і в повному обсязі.

Але неспокійно на душі у директора школи, адже потрібно підготувати приміщення школи до нового навчального року. І хочеться, щоб дещо новеньке і цікаве було для навчання дітей. А де ж його взяти це новеньке і цікаве, і, головне, за які кошти?

Зрозуміло, що від бюджету чи то міського, чи то державного допомоги не буде. Кошти від оренди чи спонсорів з рахунку взяти ой як важко.

Що ж, залишається  задовольнятися тим ,що є в школі, або просити кошти в батьків ( як завжди). Більшість робить як завжди, ризикуючи попасти в немилість від окремих батьків та «доброзичливців». Не важко уявити в що перетворилися б шкільні коридори та класи, якби не допомого батьків. І хоч злі язики називають це «поборами», але це неправда, адже оновлені класи, вікна, двері, парти, естетичне оформлення в цілому  – все залишається в школі.

Чому ми, українці, такі близькозорі? Чому акцентуємо увагу на тому, що збирають гроші,  а ніхто не скаже, що вони  витрачаються на покращення освіти дітей. Тому ті, хто зі злістю на вустах скрізь кричить, що його змушують здавати гроші на школу – зупиніться, не «сипте сіль на рану». А взагалі , є такий «сорт» людей , які завжди будуть шукати щось «нехороше» в освітянській роботі. І не говоріть, що якщо хтось не здасть благодійний внесок, то це позначиться на дитині. «Заклюють дитину» – так говорять «доброзичливці». Це відверта неправда. Неправда і ще раз неправда.

Я хочу, щоб ми зрозуміли, що якщо  залишимо освіту сам на сам зі злиднями, то  майбутнє в нашій країні буде не привабливим.

Ви ж,  подивіться: як приємно дивиться на красиву архітектуру будинків, гарний дизайн магазинів і офісів, красу церков і в церквах. А що ми бачимо в школі? Неправильні споруди без ознак архітектурної думки, пофарбовані або облущені сходові клітки, протікаючи стеля, бідненькі спортзали, перефарбовані парти і стільчики. Звичайно, так не скрізь і не всюди, але достатньо, щоб мати негативний вплив на формування естетичних смаків в дітей, на їх комфортне перебування в школі.

А де ж гроші, які батьки залучають для школи? Їх вистачає ,щоб ліквідувати одну «несправність» у вигляді або меблів, або стелі, або паркету, або вбиральні. Але через певний час з’являється інша «несправність»: комп’ютери, вікна, вмивальники, спортивна або актова зала. А ще прориви в системах теплопостачання, водопостачання,електропостачання і ін.

Це постійний процес, а  окрім цього- це лише господарські проблеми, а є ще навчально-виховні.

Звичайно, час від часу «перепадає» школам щось від бюджету, але це «капля в морі». У нас дуже багато розвелося «критиканів» освіти з точки зору матеріальних затрат. І чомусь мало хто звертає увагу на освітній процес. Так хотілося б, що ті, хто пише, що здає на школу 200-300 грн. в рік, запитав: «А що моя дитина отримає взамін в освітньому еквіваленті, їй краще буде в школі?». Скажу за свою школу: «Так, краще. Бо в чистих, естетично оздоблених класах і коридорах, гарній актовій залі, з технічним обладнанням для навчання дитина буде зростати інтелектуально і емоційно.» Є в школі багато проблем, які зразу вирішити складно, але розумне ставлення всіх учасників навчально-виховного процесу до них полегшить їх розв’язок.

Я часто після роботи переглядаю відеофільми Віктора Громового, експерта з освітніх питань, про освіту Америки, Ізраїлю, Швеції, Японії. Коли бачиш умови, в яких навчаються діти цих країн розумієш  – ми відстали не на десять років. Простір, світло, комфорт, естетика супроводжують навчання дітей в їхніх школах.

А наші окремі  люди висловлюють претензії до школи з будь-якого приводу, і тільки не бачать себе в  допомозі школі, дитячому садочку та, власне, своїм дітям. А головне, стверджують, що їх змушують здавати кошти на потреби навчального закладу. Звичайно, не все в школі зводиться до ремонтів меблів і т.п. Але охайне, стильне, комфортне середовище сприятиме кращому життю наших школярів.

Шановні батьки, дідусі, бабусі! Не вбачайте в директорах, вчителях, працівниках школи осіб, які просто вимагають у вас кошти. Розвиток школи – це наша спільна справа. Нам було б набагато легше нічого не робити з матеріально-технічною базою навчальних закладів, а сказати: «Держава не дає коштів – і нехай все так і залишається». Але наслідки будуть плачевними.

Тому, все -таки, в даних суспільних умовах спільно розвиваймо освіту, але з пропозиціями, а не з претензіями, з обговоренням проблем, а не з плітками, доброзичливо, а не «злим не тихим словом». І не забуваймо, допомога закладу буває не тільки у вигляді грошей, а й працею. Наші діти вартують того, щоб навчатися в гарних умовах!