Життя поза роботою… Життя поза школою… У кожного вчителя чи директора школи воно має бути  обов’язково. Бо без нього людина не може повноцінно сприймати дійсність. І хоч як би не був зайнятий директор – його особисте життя повинно бути не просто вільним від школи часом. Якщо людина не знає як його цікаво влаштувати, то не можна від неї чекати творчості на роботі. Адже тягар буденності накладає відбиток на діяльність.

А разом з тим – особисте життя директора так чи інакше переплітається з роботою. Бо ж навколо нього (особистого) завжди перебувають або колеги, або випускники, або батьки. Тому особисте життя підказує і певні напрями в роботі і знову ж таки, шкільне життя є і частинкою особистого. Як можна назвати  спільну з колегами поїздку на відпочинок, бесіду після роботи за горнятком кави, поїздку на риболовлю, перегляд вистави в драмтеатрі? Мене тішать такі  дні в нашому житті.

Як людина, я маю свої захоплення, які дають мені гарний настрій і допомагають бути на роботі оптимістом. Тому я радію, що ніколи у вчителів не виникає запитання: ,, Який настрій у директора?”

Своїми захопленнями я ділюся з колегами і тоді в нас виникають веселі фантазії щодо оригінальності захоплень.

Я люблю збирати гриби і ловити рибу, а це основа багатьох історій. Останнім часом взявся за землеробство: час від часу господарським інструментом спілкуюся із землею на дачній ділянці. А це потребує консультацій – і колеги завжди підказують що і як робити.  Хоч ефект ще не вражаючий, але поговорити є про що.

Все життя збирав гриби у різних лісах, а лише тепер дізнався що є травневі маслюки. Зробив вилазку в ліс в травні – і відро маслят зібрав.

Особисте життя? А хіба діти і онуки – не особисте? І хоч сто разів будь  директором – гарним татом і дідусем ти  бути зобов’язаний. І я  стараюся гордо носити ці звання. І знову ж, це допомагає відчувати себе потрібним і забезпечує позитивне сприйняття навколишнього світу.

Я один раз на  тиждень займаюся в басейні, один раз на тиждень відпочиваю з рідними біля озера або лісу, один раз на тиждень на виставі, виставці, концерті. Тому моє особисте життя – це і моє моральне зростання і фізичне загартування.

Читання літератури також відношу до особистого життя. І не важливо чи це професійна, чи художня література. Вона затягує. А після опрацювання педагогічних статей, методичної і управлінської літератури мене приводять в рівновагу ,,дамські” романи Катерини Вільмонт та Вікторії  Токарєвої. І поміж рядками романів часто випливають ідеї для шкільного життя. Але мене не гнітить, що в особистому житті мене ,,за вухо” тримає школа, вона не заважає відпочити і ,,віддатися” іншим справам, а навпаки, надихає.

Особисте життя – це вся родина, і шкільна в тому числі. Я з великим задоволенням у вихідні та святкові дні радий обговорити події та факти з життя з колегами та батьками учнів в приміщенні школи. А як приємно, коли батьки запрошують на риболовлю, чи виїхати ,,на природу” за місто. Розумні люди не вбачають в цьому порушень етики взаємовідносин. Все відбувається через взаємоповагу.

Чим не люблю заповнювати вільний час? Прибиранням в квартирі. Проте із задоволенням люблю готувати деруни, вареники, млинці. Тішуся, коли ними смакують рідні і колеги.

Тому я вважаю, що особисте життя директора – це як його зовнішній вигляд і настрій, як костюм, сорочка й туфлі: має бути гарним і стильним.

Олександр Остапчук,
директор школи – ліцею №6
ім. Н.Яремчука
м.Тернопіль