,,Подивіться, хто нами керує?” Це стосується не тільки навчальних закладів, а багатьох ланок нашого загальногосподарського устрою. Дивишся на спілкування різнорангових керманичів і ,,диву даєшся” . Як, як, як таких можна призначати? Але  зразу ж зазначу: народу мудріші не потрібні, бо ,,жаба задушить”, що хтось мудріше міркує, вишуканіше одягається і ,о, боже, їздить на … ага аж на ,,Опелі”. Та залишімо цей аспект в стороні, а поміркуємо над роботою керівників навчальних закладів. Я викладу свої міркування.

Отож, директор школи за стилем діяльності може бути:

1. таким, що не знає, куди має вести навчальний заклад, але ходить на роботу і все робиться за течією, як 20-30 років тому;
2. таким, що ходить на роботу, прагне, щоб все було за планом, програмою і методичними рекомендаціями, які надходять ,,зверху”, не має власних ідей;
3. таким, що проводить багато заходів, бере участь у якихось семінарах, конференціях, щось афішує, видає якусь інформацію про навчально-виховний процес, копіює новинки інших шкіл і не може відчути і створити духу справжньої школи, школи, яка змінюється, де діти зростають і розвиваються. Тому, що бракує щирості, а є відчуття , що він багато робить;
4. таким, що знає і має стратегію розвитку навчального закладу, бачить перспективу навчання, розуміє, якими мають бути випускники, надає перевагу оригінальним творчим дійствам, а не банально-примітивним заходам. Такий директор прагне, щоб у школі був настрій до роботи, щоб комфорт могли відчути і в емоціях, і в діях, і в самому приміщенні. І, звичайно, такий директор постійно вчиться. А, головне, дає реальну оцінку своїй діяльності і може об’єктивно проаналізувати едукаційний процес в цілому.

Де такі є? Я знаю небагатьох: Сазоненко Галина, Співаковський Володимир, Шукевич Юрій, Паращенко Людмила, мої колеги з ,,Партнер-клубу”. Я говорю не просто про хороших  людей, а про хороших людей – професіоналів. Це люди – інтелігенти, харизматики, з високим емоційним і логічним інтелектом. Що ж потрібно нашим директорам, які належать до перших трьох типів? Потрібно або змінити стиль управління і шкільну культуру, або змінити місце роботи.

А тепер: чи можлива освітня реформа у нас? Так, якщо розпочати з кадрової розстановки і надання автономії школам. Але хто її буде робити? Знову ж ті, хто в житті нічого не досяг, нічого не створив, а ,,виліз” за партійними списками. А чи готові директори до автономії? Напевно, ні. Бо ж чомусь багато директорів боїться навіть власної бухгалтерії, а краще почувається в централізованій. Звичайно, не можна всіх ,,гребти” під одну мірку, але сірість і примітивізм в освіті уже дістали. І сіємо цю сірість і примітивізм ми – ми,хто весь час плаче, а мудро робити не хоче.

 То ж давайте мудрими бути!!!

P.S. У ФБ часто керівники шкіл і вчителі виставляють фото з інформаціями про певні дійства в школі. Не можу зрозуміти, чому самі виставляємо і самі себе хвалимо? А, головне, виставляємо те, що є у всіх, те, що не викликає схвальних емоцій. Вважаєте, що конкурсом патріотичної пісні перед трьома членами журі формуємо патріотизм? Вважаєте, що якщо у вишиванці прийшли на свято, то виникне патріотизм? Шановні, та це має бути в крові кожного українця, але не треба з цього робити подію. Хочеться навіть у ФБ  побачити щось новеньке, цікавеньке, таке, що зачіпає за душу і серце, де буде українська інтелігентність. Скажу і про колег, і про батьків, котрі виставляють фото своїх дітей і підписують хвалебними одами: ,,Моя радість, моя надія, моя гордість, наше золото” і т.д.  Друзі!  Будьмо культурнішими. У нас, в українців, споконвіку було прийнято при всіх не хвалити своїх дітей, а радіти, коли  люди похвалять. Звичайно, дітей потрібно хвалити, але робити це вишукано і тактовно.

Нам потрібно відійти від ,,зашореності”, яка тягнеться ще з радянських часів, відійти від примітивізму, подумати: а що ж цікаво і корисно дітям, що сприятиме їх розвитку? Говоримо про творчість і креативне мислення, а пропагуємо звичайність, яка була і є. Говоримо про обдарованість, здібність, талант, і тут же їх обрамлюємо банальністю.

Згадаймо:

                здібність – це здатність оновлювати наявне,
обдарованість – це здібність створювати нове,
 талант – це обдарованість винаходити новітнє,
геній – це талант до відкриття  невідомого.

Так, можливо у нас в освіті багато проблем, бо ми не вміємо реально оцінити наші дії, а будь-яку дію відносимо до вищенаведених цінностей?

Будьмо мудрими!