Я розкажу про свого директора школи, людину, на яку я дивився і з острахом (чомусь) і з величезною повагою.

Войтович Антон Захарович (на жаль уже покійний) був директором в моїй сільській школі. З ним я навчався з першого по восьмий клас. Часто згадую оті дитячі роки, наші взаємовідносини, від яких я потерпав. Антон Захарович для нас був Аленом Делоном. Стрункий, охайний, інтелігентний. Я думав, що він є найвищою особою (перед Богом).

Чомусь він мало усміхався. Його погляд завжди був спрямований в далечінь, ніби він бачить там вихід із ситуацій.  Йому не було і 30. А красуня-дружина, Поліна Мусіївна, була моїм класним керівником. Це була не людина – це Ангел. Чарівний мелодійний голос, краса, мудрість і усмішка. Якось так об’єдналися – серйозність і чарівність. Ми дивилися на них як на людей з іншої планети. Але якщо Поліна Мусіївна любила  мене, то Антон Захарович, як мені здавалося, недолюблював. Знову так склалося – дуже любила і недолюблював. Чомусь я завжди попадав в такі ситуації, в яких директор тільки й на мене звертав увагу. То бігаю, то стрибаю, то ще щось роблю не в рамках поведінки (а тоді ,,рамки” були інші) і вже Антон Захарович своїм поглядом вказує: ,,Остапчук – в куток!” І я покірно схиливши голову, стаю в кут коридору і починаю плакати, щоб викликати жалість і скоріше піти з кутка. Читати далі »

Перечитую коментарі директорів і вчителів про стан справ в школах і впадаю у відчай. А ще як побачу, що пишуть ті ж директори, заступники, вчителі про шкільне життя, про свою  діяльність, про заходи з національно-патріотичного виховання – розумію: ніяка реформа не допоможе нам з тим освітнім менталітетом, що у нас є.

Одні розпинають  директорів, які вони ,,князькі”, інші на вчителів – які вони недолугі, треті пишуть, як вони організовують педагогічні ради-фуршети з банально-примітивними  питаннями, четверті – дякують своїм вчителям за прикрашену школу і т.д.

Один директор пише: ,,Треба в школі створити такі умови, щоб той, хто не хоче змін, або пішов зі школи, або почав щось робити.” Яка мудрість! Так ти ж директор – от і зроби так, як пишеш і допиши ,,В мене в школі такі умови, що працювати всім в насолоду!”

Читати далі »

Скільки критики, скільки пропозицій, скільки ідей написано на сторінках ФБ стосовно освіти!!! Читаєш і думаєш: та ж це дороговказ, потрібно лишень на практику перенести і стане краще і дітям, і батькам, і вчителям. Але – руху немає. Чому, чому ми чекаємо якоїсь вказівки зверху, чекаємо так званої, реформи. Невже ви думаєте, що якщо поступить якась вказівка зверху, навіть кардинальна, то всі запрацюють краще. Якщо ми  на місцях досі нічого мудрого не придумали (бо не можемо, або не хочемо – що рівнозначно в цій ситуації), то після указу зверху все закипить, ми станемо іншими, почнемо краще розуміти дітей, обставини, методи навчання в сучасному світі? Ні! Ні! І ще раз ні! Ті хто просто ходять на роботу в школу – вони й далі будуть просто ходити. Це стосується, насамперед, директорів, котрі самі не знають чому стали директорами,  куди і як їм рухатися. Як і багато моїх колег, я відвідую численні семінари, конференції, сам проводжу майстер-класи. Дуже рідко я там зустрічаю директорів. Але, це не страшно, бо ж є ще багато способів самовдосконалюватися і зростати як керівник. Найгірше те, що вкрай рідко я чую захоплені розповіді вчителів про своїх директорів. А коли чую – то серце радіє від того, що є острівки радості в нашій освіті. Читати далі »

,,Подивіться, хто нами керує?” Це стосується не тільки навчальних закладів, а багатьох ланок нашого загальногосподарського устрою. Дивишся на спілкування різнорангових керманичів і ,,диву даєшся” . Як, як, як таких можна призначати? Але  зразу ж зазначу: народу мудріші не потрібні, бо ,,жаба задушить”, що хтось мудріше міркує, вишуканіше одягається і ,о, боже, їздить на … ага аж на ,,Опелі”. Та залишімо цей аспект в стороні, а поміркуємо над роботою керівників навчальних закладів. Я викладу свої міркування.

Отож, директор школи за стилем діяльності може бути: Читати далі »

Життя поза роботою… Життя поза школою… У кожного вчителя чи директора школи воно має бути  обов’язково. Бо без нього людина не може повноцінно сприймати дійсність. І хоч як би не був зайнятий директор – його особисте життя повинно бути не просто вільним від школи часом. Якщо людина не знає як його цікаво влаштувати, то не можна від неї чекати творчості на роботі. Адже тягар буденності накладає відбиток на діяльність.

А разом з тим – особисте життя директора так чи інакше переплітається з роботою. Бо ж навколо нього (особистого) завжди перебувають або колеги, або випускники, або батьки. Тому особисте життя підказує і певні напрями в роботі і знову ж таки, шкільне життя є і частинкою особистого. Як можна назвати  спільну з колегами поїздку на відпочинок, бесіду після роботи за горнятком кави, поїздку на риболовлю, перегляд вистави в драмтеатрі? Мене тішать такі  дні в нашому житті. Читати далі »

Кожен навчальний рік називається новий  і розпочинається завжди з новими відчуттями і усвідомленнями. Так нас привчили здавна, що ремонт – це святе, це означає – як ми підготували школу до нового навчального року.

Дуже рідко комісії, які перевіряють готовність школи, запитують про змістову частину цієї підготовки, про особливості освітнього процесу, про те, чим захопимо дітей. А якщо і запитують, то ,,для годиться”. І відповіді у директорів про інновації – це словниковий каламбур із методичних термінів. Якщо помиляюсь – буду радий.

Отож, новий навчальний рік для нашої школи-ліцею розпочинається із Читати далі »