І. Директор в нинішній системі управління освітою: « хлопчик для биття» чи лідер освіти нового тисячоліття?

На жаль, небагато директорів є проповідниками прогресивної освіти, в основі якої є гарний результат і процес досягнення результату (задоволення). В більшості шкіл все відбувається за типовою системою: уроки, контроль відвідування, перевірки, проект « Моя Земля – земля моїх батьків», стандартні виховні заходи, «топтання» педагогів на місці з культивуванням слів «інновація» і «мультимедія». І це не тому, що директор в багатьох випадках є «хлопчиком для биття», а тому, що небагато лідерів в освіті.

Однак бути «хлопчиком для биття» ми, освітяни, самі дозволяємо, тому що, практично, міцної, монолітної асоціації керівників шкіл немає в жодному місті. Розрізненість за принципом «моя хата скраю» дозволяє отримувати удари зі всіх сторін: чи то фінанси, чи «господарка», чи навчально-виховний процес. І не забуваймо про методи роботи влади. Контракти, партії, кляузи – тримають директорів в підвішеному стані. Який вихід? Простий і , водночас, складний: директор повинен бути лідером освіти. Його знання, харизма, цілеспрямованість і творчість мають знищити бажання «негарних людей» вставляти «палки в колеса». І ще: директор не повинен бути таким собі «царем» в школі, а з точки зору менеджменту – не повинен знаходитись зверху «ієрархічної» системи управління, він повинен бути  всередині всіх шкільних подій, навчання, заходів, має бути ініціатором і творцем нового, цікавого і захоплюючого. Директор повинен надихати і вчителів і учнів на успіх, а, значить, сам повинен бути одержимим школою.

Аналізуючи стан справ в тернопільській освіті, спілкуючись з багатьма педагогами з різних міст України я зупинився на такому висновку: більшість директорів є «хлопчиками для биття» не тільки тому, що дозволяють себе «бити», а ще й тому, що система документообігу,  невігласні  перевірки зменшують кількість часу на творчу роботу. І разом з тим: незнання управлінських стилів, недостатній «шкільний» патріотизм, недостатня харизматичність (яку можна розвивати) не дозволять директорам перейти від сходинки, яка називається «посада:  директор школи» до сходинки – «професія і покликання:  лідер освіти»

І,звичайно,мудрість і інтелігентність влади є гарантією об’єктивного ставлення до директорів шкіл.

ІІ. Як зробити свободу педагогічної думки і дії головним «секретом» успіху директора школи?

Скажу відверто: тут перешкод директору не повинно бути, і «не хлопчику для биття» немає. Насамперед, директор повинен займатися брендом свого навчального закладу. Вишуканість, оригінальність, інтелігентність і новизна – ось що є впізнаваністю школи. Ми працюємо над брендом своєї школи-ліцею за такими критеріями і вважаємо, що вони актуалізуються через свободу педагогічної думки і дії директора і всієї адміністрації школи. Нові ідеї в навчало-виховному процесі є прерогативою директора і заступників, і тоді більшість вчителів стануть на стежку творчості, а учні і батьки підтримають, бо свобода педагогічної думки і дії директора стосується їх ще більше.

Закомплексованість, застарілі стереотипи, велика психологічна відстань від колективу і учнів тягнуть директора на іншу площину взаємовідносин. Чому в багатьох школах у директора є година прийому батьків, години прийому з особистих питань і т.д. Прийом в директора має бути в будь-який час, коли є потреба в учнів, батьків, вчителів. Кожен день роботи директора – це день відкритих дверей.

Як говорить Володимир Співаковський, директор корпорації «Гранд», діти підкоряються двом силам: моді і інтелекту. І свобода педагогічної думки і дій директора повинні проходити через ці напрямки.

Щоб це було так, директор повинен займатися:

1. Роботою над вдосконаленням процесу навчання і успішності учнів;
2. Брендом навчального закладу (символіка, мудрі слогани скрізь в школі, шкільна атрибутика, оригінальність організації навчання, реклама закладу, реклама дій,освітній бізнес);
3. Формою організації навчально-виховного процесу (урок – головна, але не єдина форма організації навчання):

3.1. Школа поза школою (В. Громовий)

3.2. Кейси (В. Співаковський)

3.3. Комплексно-хвильові уроки (М. Казінік)

3.4. Школа-центр дозвілля учнів (Гордон Драйден)

4. Розвитком розумових ігор.

ІІІ. Як сформувати готовність директорів школи до зміни типу управлінської культури, пов’язаної з переходом від «зовнішнього» управління школами до «школобазового менеджменту» і лідерства?   

1. Робота з шкільною , а не централізованою бухгалтерією.
2. Ознайомлення з 3-4 різними планами і програмами навчальних предметів і оцінкою їх практичного застосування.
3. Заглибитись і вдосконалити роботу Ради школи, Наглядової ради .
4. Освоїти нові методи досліджень і оцінки освітнього процесу.
5. Відвідати курси освітнього бізнесу.
6. Активна участь в освітніх семінарах і конференціях.
7. Популяризація «школобазового менеджменту»