Суспільні реалії та місце закладів освіти

в соціокультурному середовищі

Світ наших дітей буде цілковито іншим, ніж наш, але місток повинен бути обов’язково, і його міць залежить і від нас. Майбутнє дітей залежатиме від того, наскільки швидко вони зуміють засвоїти нові поняття, по-новому вибирати, вчитися і розвиватися разом із дійсністю. Але не можна при цьому втрачати ниточки духовного зростання, забувати про велику радість людського життя – спілкування.

Час сучасного інформаційного суспільства – це час, коли головним суспільним капіталом стає сила людського розуму, знань і творчого мислення. І цей капітал повинен дати відповідь на питання: «Що і як вчити в школі?» З цього приводу американський соціолог Тоні Базан, автор восьми книг про силу людського мозку, пише: «У моїй школі тисячі годин відводять на математику, мову та літературу, географію, історію та інші науки. Тепер запитую себе: скільки годин мене вчили того, як працює моя пам’ять чи функціонують мої очі? Скільки часу пішло на те, щоб навчити мене вчитися? Скільки годин навчальної програми відводять на те, щоб пояснити, як працює мій мозок, яка природа моєї думки і як вона впливає на організм? А відповідь тут одна – ніскільки! Іншими словами, мене не навчили головного – як послугуватися своєю головою».

Щоб знайти вихід із даної ситуації, освітяни повинні знати про три головні «шкільні дисципліни» — це наука, як учитися; наука про мислення; а також наука про те, як стати «самостійним менеджером власного майбутнього». Ці «дисципліни» мають бути вплетені у всі заняття.

Найкращі вчителі та інструктори всього світу готуються до виклику, який несе ХХІ століття. І роблять це просто: поєднуючи досвід із дитячих садків, дослідження людського мозку, спостереження за шоу-бізнесом, мистецтвом та електронними мультимедіа. Передусім вони прагнуть повернути в навчальний процес радість гри. І навчання повинно охоплювати релаксацію, дієвість, стимули, емоції та задоволення.

Також стверджують: немає одного правильного методу викладання чи навчання, існує багато методів, які дають змогу кожному навчатися швидше, краще, ефективніше. А тому масштабний пошук нових ідей належить до центральних тем завтрашнього дня, а зокрема й майбутнього шкільництва. У світі, де кожен мусить уміти керувати власним життям, освіта на всіх рівнях – від шкільного і до високо кваліфікаційних курсів – має прищеплювати навички опірності до життєвих труднощів. Ці навички передбачають творчий підхід до розв’язання проблем, критичне мислення, лідерські якості, бачення глобальної перспективи, впевненість у повній майбутній реалізації в житті суспільства, здатність планувати своє життя в епоху суцільних змін.

Під час предметного навчання важливу роль відіграє інтегрованість тем. Спробуймо пов’язати мистецтво з природничими чи іншими науками, обєднати предмети так, щоб глобально зрозуміти суть. Наприклад, глибше зрозуміти національні культури можна через вивчення англійської чи французької мов, італійської чи китайської кухні. Тому і важливою є роль школи в організації сучасного життя школярів, батьків та вчителів. В таких умовах школа має бути ресурсним інформаційним центром, що працює увесь рік і навчає впродовж життя завдяки навикам учнів самонавчанню, прагненню пізнавати себе і світ. Особлива роль у цьому педагогічного колективу, який повинен піднімати емоційний життєвий рівень дітей, акцентувати увагу на особі учня і на його  родині. Глибоке знання психології розвитку дітей, любов до них, творчий пошук, самовдосконалення є невід’ємними атрибутами учительства. І, звичайно, відчуття того, що ми потрібні дітям. Ця потреба не повинна бути штучною, як пише одна дівчинка на фото вчителя із класом: «Вчителі – це милі люди, які із співчуттям допомагають нам подолати проблеми, яких би ми без них не мали».

Школа завжди схожа на свого директора і взаємовідносини в шкільній родині визначає в більшій мірі керівник. Директор в сучасній школі – це не «царьок», котрий сидить вище всіх і вважає, що це місце довічне, навіть якщо позитивних результатів немає. Пасивність і освітня близькозорість директора видна практично відразу, переступивши поріг школи. Відсутність естетичного смаку при оформленні приміщення навчального закладу, відсутність символічних атрибутів, чи то навчання, чи дитинства та й настрій дітей та вчителів, який створює шкільну ауру, багато скаже.

Біля керма сучасної школи повинен бути директор, котрий орієнтується в глобалізації освіти, знає про сучасні підходи до розвитку емоційного інтелекту людини, це повинен бути лідер освіти. І за словами Віктора Громового, керівника Координаційної ради Асоціації лідерів освіти України, заслуженого учителя України, саме директор-лідер має серйозну перевагу над директором-менеджером, бо менеджери – люди, котрі знають, як правильно робити справу, а лідери ж знають, як робити правильні справи.